Щербак І.В.

Миколаївський державний університет ім.В.О.Сухомлинського

Модель підготовки студентів до громадянського

виховання підростаючого покоління

Здійснюючи аналіз навчально-виховної діяльності ВНЗ у формуванні готовності студентів до громадянського виховання учнівської молоді, ми дійшли висновку, що для підвищення ефективності навчання необхідною умовою є створення та використання такої моделі, яка б відповідала специфіці сучасних соціально-економічних і духовних процесів суспільства.

У процесі створення моделі підготовки студентів до громадянського виховання учнів (див.рис.1) ми виходили з того, що готовність педагога до виховної діяльності в цілому є багатомірною системою, що охоплює у стійких єдностях такі компоненти:

– мотиваційний (професійні настанови, інтереси, прагнення займатися виховною роботою);

– орієнтаційний (ціннісно-професійні орієнтації, основою яких є професійна етика, професійно-педагогічні ідеали, погляди, принципи, переконання, готовність діяти відповідно до них);

– пізнавально-операційний (професійна спрямованість уваги, уявлень, сприймання, пам’яті; педагогічне мислення, педагогічні здібності, знання, дії, операції та заходи, що є необхідними для успішного здійснення професійної діяльності);

– емоційно-вольовий (почуття; вольові процеси, що забезпечують успішний перебіг і результативність діяльності педагога; емоційний тонус, емоційна сприйнятливість; цілеспрямованість; самоопанування; наполегливість; ініціативність; рішучість; самостійність; самокритичність; самоконтроль);

– психофізіологічний (властивості та здібності, які забезпечують майбутньому вчителеві високу працездатність у виконанні виховних функцій, упевненість у своїх силах, прагнення наполегливо і до кінця доводити розпочату справу; здатність вільно керувати своєю поведінкою та поведінкою інших, професійна працездатність, активність і саморегулювання, врівноваженість і витримка);

– оцінний (самооцінка своєї професійної підготовки та відповідність процесу розв’язання професійних завдань оптимальним педагогічним зразкам).

Рис.1. Модель підготовки студентів до громадянського виховання

Під час створення та використання моделі підготовки майбутніх учителів до громадянського виховання ми керувалися наступними принципами: гуманізації, особистісно орієнтованого підходу, контекстуальності, цілісності, демократизації, оптимізації навчання, діалогічності, опори на інтерес і мотивацію, послідовності, принцип зворотнього зв’язку.

Модель допомогла кожному студентові знайти ті способи та методи здійснення громадянського виховання, які в особистому плані більш за все підходять саме йому, адекватні його цілям, завданням і проблемам, з якими він повинен мати справи в майбутній педагогічно-професійній діяльності.

Таким чином, представлена модель отримала форму детально розробленої програми підготовки студентів до громадянського виховання учнів основної школи. Експериментальна робота підтвердила потребу та важливу практичну значущість підготовки майбутніх педагогів до громадянського виховання.

Проведений нами порівняльний аналіз дисциплін педагогічного циклу засвідчив, що їх зміст не повною мірою забезпечує формування необхідних майбутньому педагогу вмінь. Нагальна необхідність створення спецкурсу „Теорія та методика громадянського виховання учнів основної школи” виникла у зв’язку з тим, що чинні програми з педагогіки та методики виховної роботи недостатньо розкривають питання організації громадянського виховання в школі. Загалом формування проективних умінь здійснення виховної роботи в цілому, та громадянського виховання учнів зокрема, недостатньо висвітлюється у програмах вищих педагогічних навчальних закладів, що потребує більш глибокого дослідження даної проблеми, пошуку шляхів для більш ефективної підготовки майбутніх учителів до громадянського виховання.

Означений спецкурс відігравав системоутворюючу роль у процесі фахової підготовки студентів, був проміжною ланкою між теоретичним засвоєнням знань з теорії та методики громадянського виховання та їх практичним застосуванням у реальних умовах сучасної школи. Зміст програми спецкурсу відбивав сучасний рівень соціально-політичного розвитку суспільства й орієнтував студентів на практичну діяльність з реалізації завдань громадянського становлення учнів основної школи.

Ефективність використання даної моделі підтверджується, перш за все, тим, що підвищилася мотивація студентів до гуманізації та демократизації системи освіти. Вони стали розуміти, як можна практично використовувати матеріал, що вивчався в спецкурсі, у навчально-виховному процесі.

Використання різноманітних, взаємопов’язаних інтерактивних форм і методів навчання та позанавчальної діяльності студентів сформували у них упевненість, розкрили нові резерви громадсько-соціальної активності, збільшили комунікативну віддачу педагогічної діяльності. Модель забезпечила формування у майбутніх педагогів відповідних знань, умінь і навичок, необхідних особистісних якостей, що сприяють утворенню важливої складової педагогічної майстерності – готовності здійснювати громадянське виховання.

За даними дослідження, відбулися позитивні зміни у рівнях готовності студентів до означеного виду професійної діяльності. Так, високого рівня готовності досягли 25,4% студентів експериментальних груп, достатнього – 50,2% студентів, на середньому рівні готовності залишилося 23,3%, і лише 1,1% студентів залишилися на низькому рівні готовності. Зазначимо, що у студентів контрольних груп відчутних позитивних змін не спостерігалося. Таким чином, гіпотеза дослідження підтвердилася, що дало підставу визначити високу ефективність розробленої моделі.

Проведене дослідження дає можливість на якісно новому рівні вирішувати питання формування готовності студентів до громадянського виховання. Водночас його результати не вичерпують усієї повноти їх висвітлення і не претендують на всебічне розкриття означеної проблеми. Подальшого дослідження потребують як умови, так і система підготовки студентів до громадянського виховання школярів.